Наведено анатомічний опис сечоводів, розкрито особливості їх будови та функціонування. Викладено відомості про етіопатогенез каменів нирок і сечоводу, розглянуто різні теорії каменеутворення (катару мисок нирок, кристалоїдну та колоїдну), запропоновано класифікацію сечокам'яної хвороби, проаналізовано її клінічний перебіг. Визначено ефективність сучасних методів диференціальної діагностики та лікування уретеролітіазу. Обгрунтовано показання щодо застосування консервативної терапії й екстракорпоральної ударно-хвильової літотрипсії у лікуванні хворих з каменями сечоводу.

Рассмотрена анатомия мочеводов, раскрыты особенности их строения и функционирования. Даны сведения об этиопатогенезе камней почек и мочеводов, освещены различные теории камнеобразования (катара мисок почки, кристалоидная и колоидная), разработана классификация мочекаменной болезни, проанализировано ее клиническое течения. Установлена эффективность современных методов дифференциальной диагностики и лечения уретеролитиаза. Обоснованы показания к применению консервативной терапии и экстракорпоральной ударно-волновой литотрипсии в лечении больных с камнями мочевода.

Розглянуто сучасні ендоскопічні методи лікування хворих з коралоподібними та великими каменями нирок. Встановлено ефективність і показання щодо застосування черезшкірної ендоскопічної нефролітотрипсії, запропоновано методику її проведення. Досліджено функціональний стан нирок до та після ендоскопічних методів лікування нефролітіазу. Проаналізовано ускладення черезшкірної нефролітотрипсії, анте- та ретроградної ендоскопічної нефроуретеролітотрипсії, розроблено рекомендації щодо застосування антиоксидантної терапії для лікування хворих з коралоподібними та великими каменями нирок. Доведено доцільність проведення реабілітаційного санаторно-курортного лікування хворих на нефролітіаз на курортах Східниця та Трускавець.

Рассмотрены современные эндоскопические методы лечения больных с кораллоподобными и большими камнями почек. Установлены эффективность и показания к проведению черезкожной эндоскопической нефролитотрипсии, разработана методика ее применения. Исследовано функциональное состояние почек до и после эндоскопических методов лечения нефролитиаза. Проанализированы осложнения черезкожной нефролитотрипсии, анте- и ретроградной эндоскопической нефроуретеролитотрипсии, разработаны рекомендации по применению антиоксидантной терапии для лечения больных с кораллоподобными и большими камнями почек. Доказана целесообразность проведения реабилитационного санаторно-курортного лечения больных на нефролитиаз на курортах Сходница и Трускавец.

Проаналізовано результати лікування за допомогою різних ендоскопічних методів 496-ти хворих з каменями сечоводів. Загальна ефективність дроблення каменів сечоводу з використанням методу уретероскопії становила 94,6 %. Ефективність ультразвукової уретеролітотрипсії становила 95,2 %, пневматичної - 93,8 %, електрогідравлічної - 93,5 %, лазерної - 86,7 %. У ході порівняння чотирьох методів ендоскопічної уретеролітотрипсії найбільше переваг має метод пневматичної літотрипсії.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р696.504.3-3

Рубрики:

Сечокам'яна хвороба (нефролітіаз)

Шифр НБУВ: Ж16160 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Приведены результаты эндоскопической уретеролитотрипсии у 82-х больных уретеролитиазом. Установлено, что эффективность лечения зависит от продолжительности пребывания камня в мочеточнике, размеров и локализации камня, методов лечения и опыта уролога, который выполняет литотрипсию.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р345.1 + Р345.2

Рубрики:

Дослідження крові

Дослідження сечі

Шифр НБУВ: Жс20661 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Представлено частоту сечокам'яної хвороби (СКХ), етнопатогенез та її класифікацію залежно від хімічного складу каменів, її діагностику, значення амбулаторно-поліклінічного лікування, особливо після стаціонарного лікування СКХ із використанням методів дистанційної літотрипсії, URS. Показано значення реабілітації та метафілактики в лікуванні СКХ.

Показано значение преемственности в лечении больных мочекаменной болезнью (МКБ): поликлиника - стационар - курортное лечение - амбулаторно-поликлиническое наблюдение. Отмечено, что поликлиника является важным звеном в комплексном лечении больных МКБ. Больные находятся на диспансерном наблюдении в течение 5 - 7 лет, ежегодно проводятся противорецидивное и санаторно-курортное лечения.

Розроблено основні принципи ендоскопічного та лапароскопічного методів лікування різних видів локалізації каменів у сечовій системі. Проаналізовано їх ефективність і встановлено показання та протипоказання щодо застосування. Вивчено функціональний стан нирок перед та після проведення лікування нефроуретеролітіазу ендоскопічними методами. Проаналізовано ускладнення, які виникають в результаті застосування черезшкірної нефролітотрипсії, різних методів інтракорпоральної уретеролітотрипсії та лапароскопічної уретеролітотомії, визначено способи їх профілактики та лікування. Запропоновано використовувати антиоксидантну та антибактеріальну терапію під час ендоскопічного лікування хворих з коралоподібними каменями нирок. Вивчено рівень анестезіологічного забезпечення під час ендоскопічного лікування хворих з каменями нирок та сечоводів. Доведено доцільність проведення реабілітаційного санаторно-курортного лікування хворих уретеролітіазом у здравницях "Східниця" та "Трускавець". Визначено пересічну вартість та економічну ефективність ендоскопічного лікування хворих на уролітіаз. Встановлено морфологічні зміни стінки сечоводу у разі дії різних видів контактних літотрипторів. Розроблено показання та протипоказання щодо застосування черезшкірної нефролітотрипсії, ендоскопічної уретеролітотрипсії та лапароскопічної уретеролітотомії. Розроблено сучасні алгоритми лікування хворих з каменями нирок і сечоводів.

Оцінено ефективність лікування завужень пієлоуретерального сегмента (ПУС) за допомогою відкритих і малоінвазивних методів. В дослідження включено 25 пацієнтів з первинними та 21 з вторинними стриктурами ПУС, оперованими в відділенні урології та трансплантології Львівської обласної клінічної лікарні в 2005 - 2008 рр. Всього виконано 22 відкритих пієлопластик, 17 ендопієлотомій і 7 балонних дилатацій. В групі з первинними стриктурами 100 % позитивний результат, в групі з вторинними 85 % - позитивний, 10 % - задовільний, 5 % - незадовільний. У пацієнтів, яким виконано малоінвазивні операції, терміни госпіталізації, післяопераційний ліжко-день, тривалість операції, крововтрата, реабілітаційний період коротші, ніж у пацієнтів після відкритих операцій.

Показано частоту клінічних симптомів і лабораторних даних у хворих на нефролітіаз дистопованих нирок, описано методику операції черезшкірної нефролітотрипсії. Проаналізовано ефективність черезшкірної нефролітотрипсії у 21-го хворого на коралоподібний і великий нефролітіаз дистопованих нирок. Ефективність черезшкірної нефролітотрипсії і екстракорпоральної ударно-хвильової літотрипсії резидуальних фрагментів після операції склала 95,24 %; у одного хворого (4,76 %) залишилися фрагменти в нирці. Черезшкірна нефролітотрипсія в комбінації з екстракорпоральною ударно-хвильовою літотрипсією є високоефективним і малоінвазивним методом лікування хворих на нефролітіаз дистопованої нирки. Найчастішими ускладненнями проведення черезшкірної нефролітотрипсії у разі нефролітіазу дистопованої нирки є загострення пієлонефриту (9,5 %) і ниркова кровотеча (14,2 %). Результат лікування хворих з дистопованим нефролітіазом методом черезшкірної нефролітотрипсії залежить від розмірів, будови, хімічного складу каменя і санаторно-курортної реабілітації пацієнтів як в найближчому, так і у віддалених періодах після операції, а також метафілактики сечокам'яної хвороби.

Показана частота клинических симптомов и лабораторных данных у больных нефролитиазом дистопированных почек, описана методика операции чрескожной нефролитотрипсии. Проанализирована эффективность чрескожной нефролитотрипсии у 21-го больного коралловидным и большим нефролитиазом дистопированных почек. Эффективность чрескожной нефролитотрипсии и экстракорпоральной ударно-волновой литотрипсии резидуальных фрагментов после операции составила 95,24 %; у одного больного (4,76 %) остались фрагменты в почке. Чрескожная нефролитотрипсия в комбинации с экстракорпоральной ударно-волновой литотрипсией является высокоэффективным и малоинвазивным методом лечения больных нефролитиазом дистопированной почки. Наиболее частыми осложнениями проведения чрескожной нефролитотрипсии при нефролитиазе дистопированной почки являются обострение пиелонефрита (9,5 %) и почечное кровотечение (14,2 %). Результат лечения больных с дистопированным нефролитиазом методом чрескожной нефролитотрипсии зависит от размеров, строения, химического состава камня и санаторно-курортной реабилитации пациентов как в ближайшем, так и в отдаленных периодах после операции, а также метафилактики мочекаменной болезни.

Проаналізовано дані лікування 42-х хворих на нефролітіаз подвоєних нирок. Повне подвоєння нирок спостерігалося у 12-ти (28,6 %) хворих, а неповне - у 30-ти (71,4 %) хворих. Черезшкірна нефролітотрипсія (ЧШНЛ) проводилася на правій подвоєній нирці у 27 (64,3 %) хворих, а на лівій - у 15-ти (35,7 %) хворих. Операції у разі подвоєного коралоподібного та великого нефролітіазу були значно складніші, ніж операції у хворих із звичайним коралоподібним і великим нефролітіазом. Після проведення ЧШНЛ 32 (76,19 %) хворих були повністю звільнені від каменів, а 10-ти (23,81 %) хворим проведено ще екстракорпоральну ударно-хвильову літотрипсію (ЕУХЛ) залишкових фрагментів. Після цього нирка була звільнена від каменів у 40-ка (95,24 %) хворих, у мисці та чашечках подвоєної нирки залишилися фрагменти тыльки у 2-х (4,76 %) хворих, для яких ЕУХЛ резидуальних фрагментів була неефективною. Абсолютними показаннями до операції у разі нефролітіазу подвоєної нирки є великі коралоподібні камені нирок (> 1,5 см), ретенційні ускладнення нефролітіазу з хронічним пієлонефритом і гіпертензією. Показано, що ЧШНЛ є високоефективним і малоінвазивним методом лікування хворих з нефролітіазом подвоєних нирок, а її ефективність як монотерапії становить 76,19 %. Комбінація ЧШНЛ і ЕУХЛ підвищує ефективність лікування таких хворих і становить 95,24 %.

Проанализированы данные лечения 42-х больных нефролитиазом удвоенных почек. Полное удвоение почек наблюдалось у 12-ти (28,6 %) больных, а неполное - у 30-ти (71,4 %) больных. Перкутанная нефролитотрипсия (ПНЛ) проводилась на правой удвоенной почке у 27-ми (64,3 %) больных, а на левой - у 15-ти (35,7 %) больных. Операции при удвоенном коралловидном и большом нефролитиазе были значительно сложнее, чем операции при обычном коралловидном и большом нефролитиазе. В результате проведения ПНЛ 32 (76,19 %) больных были полностью освобождены от камней, а 10-ти (23,81 %) больным была проведена еще экстракорпоральная ударно-волновая литотрипсия (ЭУВЛ) остаточных фрагментов. После этого почка была освобождена от камней у 40 (95,24 %) больных, в лоханке и чашечках удвоенной почки остались фрагменты только у 2-х (4,76 %) больных, для которых ЭУВЛ резидуальных фрагментов была неэффективной. Абсолютными показаниями к операции при нефролитиазе удвоенной почки есть большие коралловидные камни почек (> 1,5 см), обструктивные осложнения нефролитиаза с хроническим пиелонефритом и гипертензией. Показано, что ПНЛ является высокоэффективным и малоинвазивным методом лечения больных нефролитиазом удвоенных почек, а ее эффективность как монотерапии составляет 76,19 %. Комбинация ПНЛ и ЭУВЛ повышает эффективность лечения этих больных и составляет 95,24 %.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р696.504.3-58

Рубрики:

Сечокам'яна хвороба (нефролітіаз)

Шифр НБУВ: Ж15869 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Р696.504.3-58

Рубрики:

Сечокам'яна хвороба (нефролітіаз)

Шифр НБУВ: Ж15869 Пошук видання у каталогах НБУВ 

За період з березня 2004 р. по грудень 2014 р. у відділенні урології Львівської обласної клінічної лікарні проведено 43 одночасних двобічних черезшкірних нефролітотрипсій (ЧШНЛ) у 43-х хворих з двобічним нефролітіазом. У даній клінічній групі було 7 (16,2 %) пацієнтів з аномалією розвитку нирок, а саме: в 1-го (2,3 %) - неповне подвоєння правої нирки, у 3-х (6,9 %) - поперекова дистонія обох нирок, у 2-х (4,6 %) - підковоподібна нирка, у 1-го (2,3 %) - повне подвоєння лівої нирки. Вік хворих становив від 19-ти до 83-х років. 36 (83,7 %) операцій виконано під епідуральною анестезією, решта 7 (16,2 %) - під ендотрахеальним наркозом. У 7-ми (16,2 %) хворих було проведено уретерореноскопію з причини каменів сечоводу, причому камені було переміщено в миску нирки, після чого виконано одночасну двосторонню ЧШНЛ. Ефективність одночасної двостронньої ЧШНЛ становить 80,6 %.

Проаналізовано результати лікування 1 952-х пацієнтів з сечокам'яною хворобою, яким виконано 2 218 черезшкірних нефролітотрипсії. Серед хворих було 1 045 (53,5 %) чоловіків та 907 (46,5 %) жінок. Вік хворих становив від 15 до 79 років. Геморагічні ускладнення мали місце у 63-х (2,8 %) випадках. Інтраопераційні - у 4-х (6,4 %) випадках, ранні післяопераційні - у 52-ох (82,5 %), пізні післяопераційні - у 7-ми (11,1 %). Більшість кровотеч (у 49-ти (77,8 %) випадках) були ліквідовані консервативно, та не потребували додаткових інструментальних методів лікування. У 11-ти (17,5 %) пацієнтів кровотечі ускладнювалися утворенням субкапсулярної гематоми та у 3-ох (4,8 %) - паранефральної гематоми. У 9-ти (14,3 %) випадках, пацієнтам довелось виконати суперселективну емболізацію судини (у процесі проведення артеріографії було діагностовано артеріо-венозну фістулу у 4-ох (6,4 %) та у 5-ти (7,9 %) - аневризму гілки ниркової артерії ). Повторної емболізації потребували два (3,2 %) випадки. Нефректомію з приводу кровотечі після ЧШНЛ виконано у 5-ти (7,9 %) пацієнтів: у 4-ох (6,4 %) випадках з причини рецидивних масивних профузних кровотеч (у тому числі, у 3-ох (4,8 %) з утворенням заочеревинної гематоми великих розмірів та її наростанням), ще в одному (1,6 %) випадку - через кровотечу з аневризми ниркової артерії. У одному (1,6 %) випадку пацієнт помер внаслідок шлункової та ниркової кровотечі з утворенням заочеревинної гематоми, на тлі супутнього захворювання - тромбоцитопенічної пурпури.

Проанализированы результаты лечения 1 952 пациентов с мочекаменной болезнью, которым выполнено 2 218 чрескожных нефролитотрипсий. Среди больных было 1 045 (53,5 %) мужчин и 907 (46,5 %) женщин. Возраст больных составлял от 15 до 79 лет. Геморрагические осложнения имели место у 63-ох (2,8 %) случаях. Интраоперационные - у 4-ох (6,4 %), ранние послеоперационные - у 52-х (82,5 %), поздние послеоперационные - у 7-ми (11,1 %). Большинство кровотечений (49-ти (77,8 %) случаях) были ликвидированы консервативно, и не требовали дополнительных инструментальных методов лечения. У 11-ти (17,5 %) пациентов кровотечения усложнялись образованием субкапсулярной гематомы и у 3-х (4,8 %) - паранефральной гематомы. У 9-ти (14,3 %) случаях, пациентам пришлось выполнить суперселективную эмболизацию ветви почечной артерии (при проведении артериографии было диагностировано артерио-венозную фистулу в 4-х (6,4 %) и у 5-ти (7,9 %) - аневризму ветви почечной артерии). Повторной эмболизации требовали два (3,2 %) случая. Нефрэктомию по поводу кровотечения после ЧШНЛ выполнено у 5-ти (7,9 %): у 4-х (6,4 %) случаях по причине рецидивных массивных профузных кровотечений (в том числе, у 3-их (4,8 %) с образованием забрюшинной гематомы больших размеров и ее нарастанием), еще в одном (1,6 %) случае - из-за кровотечения из аневризмы почечной артерии. В одном (1,6 %) случае пациент умер в результате желудочного и почечного кровотечения на фоне тромбоцитопенической пурпуры.

За період з 2004 р. до 2017 р. в урологічному відділенні Львівської обласної клінічної лікарні було проліковано 32 хворих з підковоподібною ниркою (ПН). Вік хворих становив від 20 до 66 років, серед них було 27 (84,3 %) чоловіків і 5 (15,7 %) жінок. Усього було виконано 34 літотрипсії у 32 хворих з коралоподібними, великими і множинними каменями ПН, які у 40,6 % супроводжувалися нетиповим перебігом. Складність перкутанної хірургії ПН зумовлена нетиповою будовою і розташуванням чашечно-мискової системи, особливостями кровопостачання і аномальним анатомічним положенням по відношенню до оточуючих органів. Однак відповідні знання анатомічних особливостей і технічні навички хірурга надають змогу досягти ефективності. Згідно з результатами даного дослідження, черезшкірна нефролітотрипсія у поєднанні з екстракорпоральною ударнохвильовою літотрипсією становить 96,9 %.

Мета дослідження - аналіз геморагічних ускладнень черезшкірної нефролітотрипсії (ЧШНЛ) у хворих на сечокам'яну хворобу та визначення основних ефективних методів їх лікування. На базі урологічної клініки Львівського національного медичного університету ім. Данила Галицького було проаналізовано результати 2223 випадків ЧШНЛ, які було виконано у пацієнтів з різними видами нефролітіазу. Перед оперативним втручанням пацієнтам було проведено лабораторні обстеження: загальний аналіз крові, сечі, біохімічний аналіз крові, коагулограму. Наявність конкрементів підтверджувалася клінічними, рентгенологічними та ультразвуковими обстеженням. Пацієнтам з нирковою кровотечею додатково виконували аортографію та селективну ангіографію судин нирки. За результатами дослідження ниркові кровотечі після виконання ЧШНЛ виявляли у 63 (2,83 %) пацієнтів. Наведено результати дослідження клінічного випадку успішного виконання ангіографії судин нирки з подальшою суперселективною емболізацією та клінічного випадку пізньої післяопераційної кровотечі. Заключення: з діагностичною та лікувальною метою за ускладнених ниркових кровотеч, які не піддаються консервативній терапії, показана болюсна ангіографія судин нирки. Доведено, що нефректомія є методом вибору ниркових кровотеч у разі неефективності чи неможливості виконання суперселективної емболізації.

Уролітіаз є мультифакторним захворюванням, в основі якого лежить взаємодія генотипу із зовнішнім середовищем. Останніми роками на перший план лікування великих і коралоподібних каменів нирок виходить черезшкірна нефролітотрипсія (ЧШНЛ) на противагу екстракорпоральній ударно-хвильовій літотрипсії (ЕУХЛ), а тим більше "відкритій" хірургії. Мета дослідження - оптимізувати лікування сечокам'яної хвороби (СЧХ) у дітей, впроваджуючи мініінвазивні технології. Клінічний матеріал охоплює 27 хворих на СЧХ віком від 1 до 18 років. У всіх пацієнтів діагностовано однобічне ураження. Конкременти розташовувалися в чашечково-мисковій системі (ЧМС). У одного пацієнта конкременти утворилися у лівому сегменті підковоподібної нирки та в однієї дівчини через 7 років після пластики пієлоуретерального сегмента правої нирки. У діагностичному алгоритмі СКХ встановлювали розміри і локалізацію конкрементів, а також визначали функцію нирок і можливі супутні вади чи ускладнення. Застосована методика мінічерезшкірної нефролітотрипсії (міні-ЧШНЛ) передбачає пункцію ЧМС і дилатацію каналу під контролем поліпозиційної рентгеноскопії для створення доступу до каменя нирки, введення по каналу нефроскопа, дроблення каменя й екстракцію його фрагментів. За необхідності, у разі розташування конкрементів у тяжкодоступних чашечках, використовували другий пункційний доступ до ЧМС. За допомогою міні-ЧШНЛ у пацієнтів видалили усі фрагменти конкрементів - stone free. Ускладнень під час оперативних втручань не було. Висновки: у разі великих каменів нирок у дітей, які резистентні до ЕУХЛ, оптимальним методом їх видалення є контактна ЧШНЛ. Особливо це стосується випадків локалізації конкремента у нижній чашечці нирки, яка анатомічно є проблемною для самостійного відходження фрагментів каменя. Переваги міні-ЧШНЛ у дітей - це мінімальна хірургічна травма та, зазвичай, крововтрата; добра візуалізація предмету втручання; достатня безпечність операції і короткий шпитальний період. Міні-ЧШНЛ можна рекомендувати у дітей із супутніми вадами сечових шляхів та після попередніх традиційних оперативних втручань.